Ген MDR1: що важливо знати?
MDR1 (Multi-Drug Resistance 1) – це ген у собак, який відповідає за непереносимість деяких лікарських препаратів. Продукт гена MDR1 - Р-глікопротеїн - компонент гематоенцефалічний бар'єр. При його пошкодженнях в мозок собаки можуть проникати і не віддалятися різні речовини. У цьому випадку деякі медикаментозні препарати можуть становити особливу небезпеку.
У нормі цей бар’єр надійно захищає головний мозок від потрапляння токсичних речовин, що циркулюють у крові. Однак у австралійських вівчарок та багатьох інших порід цей «фільтр» не виконує своєї роботи через генетичний дефект. В результаті ліки, які для звичайного собаки є цілком безпечними, у випадку собак з мутацією MDR1 вільно долають цей бар’єр, накопичуються в мозкових структурах і викликають важке отруєння.
Найбільшу небезпеку становлять препарати групи макроциклічних лактонів, які найчастіше використовуються для боротьби з паразитами. Всім відомий івермектин, а також моксидектин, дорамектин та селамектин, потрапляючи в організм такої собаки, можуть спровокувати стрімкий розвиток неврологічних порушень. Спочатку ви можете помітити рясне слиновиділення, тремор або хитку ходу, але стан погіршується дуже швидко.
Також до списку потенційно небезпечних засобів відносяться деякі препарати проти діареї, зокрема лоперамід.
1. Протипаразитарні засоби
Ці препарати використовуються для боротьби з глистами, блохами та кліщами.
Ivermectin (Івермектин)
Selamectin (Селамектин)
Milbemycin (Мільбеміцин)
Moxidectin (Моксидектин)
Abamectin (абамектин)
Doramectin (дорамектин)
Metronidazole (Метронідазол)
Emodepside (емодепсид)
2. Засоби для наркозу, седації та знеболення
Препарати, що впливають на центральну нервову систему.
Acepromazine (Ацепромазин)
Butorphanol (Буторфанол)
Buprenorphine (Бупренорфін)
Morphine (Морфін)
Fentanyl (Фентаніл)
Phenothiazines (Фенотіазини)
3. Хіміотерапевтичні та онкологічні препарати
Використовуються для лікування злоякісних новоутворень.
Vincristine (Вінкристин)
Vinblastine (Вінбластин)
Vindesine (віндезин)
Vinorelbine (винорелбін)
Doxorubicin (Доксорубіцин)
Dactinomycin (дактиноміцин)
Paclitaxel (Паклітаксел)
Etoposide (Етопозид)
Mitoxantrone (Мітоксантрон)
4. Шлунково-кишкові засоби (протидіарейні та протиблювотні)
Loperamide (Лоперамід)
Metoclopramide (Метоклопрамід)
Domperidone (Домперидон)
Ondansetron (Ондансетрон)
Apomorphine (Апоморфін)
Cimetidine (Циметидин)
Ranitidine (Ранітидин)
5. Антибіотики та протигрибкові засоби
Doxycycline (Доксициклін)
Erythromycin (Еритроміцин)
Grepafloxacin (Грепафлоксацин)
Sparfloxacin (Спарфлоксацин)
Tetracycline (Тетрациклін)
Rifamicin (Рифаміцин)
Ketoconazole (Кетоконазол)
Itraconazole (Ітраконазол)
6. Серцево-судинні та гормональні препарати
Digoxin (Дигоксин)
Diltiazem (Дилтіазем)
Verapamil (Верапаміл)
Chinidin / Quinidine (Хінідин)
Losartan (Лозартан)
Dexamethasone (Дексаметазон)
Hydrocortisone (Гідрокортизон)
Methylprednisolone (Метилпреднізолон)
Cortisol (Кортизол)
Aldosterone (Альдостерон)
Estradiol (Естрадіол)
7. Інші (імуносупресори, антидепресанти та ін.)
Cyclosporin A (Циклоспорин А)
Tacrolimus (Такролімус)
Amitriptyline (Амітриптилін)
Ebastine (Ебастин)
Fexofenadine (Фексофенадин)
Phenytoin (Фенітоїн)
P.S. Дані про небезпеку препаратів дуже відрізняються - залежно від джерела, деякі матеріали категорично забороняють майже всі препарати, деякі - дозволяють в зменшених дозах.
Найкращий спосіб убезпечити свою австралійську вівчарку - це пройти генетичне тестування. Оскільки ця мутація є спадковою, один-єдиний тест дасть вам повну картину здоров’я собаки на все життя. Ви будете знати, чи є ваш собака носієм цього дефекту, і зможете діяти на випередження.
Проте важливо розуміти, що результати генетичного тестування не є вичерпною гарантією безпеки. Існують емпіричні свідчення того, що навіть собаки, які за результатами тесту на ген MDR1 мають статус «чистих», іноді демонструють ознаки токсичної реакції на деякі препарати. Помиляються й лабораторії. Це свідчить про те, що за чутливість до ліків можуть відповідати й інші, досі недостатньо вивчені генетичні механізми, для яких наразі не існує окремих тестів. Тому не варто покладатися виключно на генетичний тест: важливо уважно стежити за станом здоров'я собаки та завжди обговорювати з ветеринаром можливі ризики застосування тих чи інших засобів.
Якщо мутація підтверджена, ви повинні зробити це знання частиною вашої рутини: завжди попереджайте ветеринара про особливість вашого ауссі перед будь-яким призначенням. Для кожної «небезпечної» речовини сьогодні існують ефективні та безпечні аналоги, які ваш лікар зможе підібрати без жодного ризику для тварини.
Пам’ятайте, що обізнаність - це найдієвіший інструмент захисту. Не займайтеся самолікуванням і ніколи не використовуйте антипаразитарні засоби та інші препарати «на око» без консультації з фахівцем, який знає специфіку австралійських вівчарок.